Перейти к содержанию

Моя Радость Дня :) / Печалька Дня :(


Рекомендуемые сообщения

Опубликовано

Прикол конечно.

Осколок разбитой тарелки, полетел в ногу и через штаны порезал ногу.

Рассечение. где-то 2см в ширину и 1см в глубину, до мяса.

Кровь быстро остановил, не болит.

В идеале , нужно к врачу или само заживет?

 

 

И сегодня мне сбрасывают новость как у мужика 3л банка с огурцами упала на пол и оскол порезал вену на ноге. После чего он умер. Никого не было чтобы помочь.

  • Ответов 8.6 тыс
  • Создана
  • Последний ответ

Топ авторов темы

  • my_fair_lady

    890

  • andreyyy

    810

  • OlegRO

    797

  • Outlawif

    714

Топ авторов темы

Опубликовано
через штаны
Рану первым делом надо было промыть хорошо, чтобы там точно не осталось грязи и частичек ткани. Затем обработать антисептиком и перебинтовать.
порезал вену на ноге
Версия следствия слабовата. Хотя может мужик пьян был в драбадан и рухнул потом на эту банку.
  • 3 месяца спустя...
Опубликовано

Что-то меня сегодня так накрыло... в плане настроения. Наверное первый раз с начала войны.

Все время было ок.

 

Как же это все зае**ло!

 

Слишком эмпатичный человек.

Хз хорошо это или плохо в такое время.

Опубликовано

Хах, друже, ти ще походу супер стійкий... Мене криє вже добрий місяць перепадами, то все добре, а то так накочує що моментами вже збираюсь до психіатра і жінка збоку каже що "да, йди, напевно треба"

Опубликовано

у мене хвилеподібно. позавчора накрило черговий раз. мама наплакалася через хлопців на Азовсталі, піднявся тиск. добре, що у ефірі Телебачення Торонто знов був військовий психолог Андрій Козінчук, ми подивилися і трохи полегшало.

 

дивитися з 13.05

 

Опубликовано

Я не ною если что.

Просто становится больно, когда понимаешь что ничем не можешь помочь, тем людям которым в 100500 раз хуже. Когда Азовсталь, когда знакомые без ничего остались, когда село в котором ты вырос (летом ездил к бабушке) почти полностью разрушено а люди как-то там живут итд.

 

Результат того что слишком эмпатичный человек. Уверен что это хорошая черта, но сейчас мешает спокойно жить.

Опубликовано

ну тоді ти ще довго протримався. я перші 40 днів війни взагалі практично не пам"ятаю, бо це було існування на рівні овоча.

 

далі хвилеподібно. обстріли Києва, нашого району, ракета впала навпроти будинку, де живуть родичі.

 

після Бучі просто не хотілося жити. потім Маріуполь, звідки не могла виїхати моя студентка з родиною, мама моєї подруги, купа знайомих. історії від переселенців, які поселилися тут по сусідству, і яким ми збирали одяг, ковдри, їжу.

 

ракети падають на Київ, поспішаю писати і дзвонити сусідам і друзям, чи вони в порядку. падають на Кременчук, де живуть інші наші родичі. ледве можемо дочекатися кінця повітряної тривоги, щоб їх набрати. падають на Одесу, де живуть друзі, і відразу пишу/дзвоню їм. на Львів, де живуть друзі і зараз переїхали колеги.

 

тепер Азовсталь і важке становище наших військових у східній частині фронту. всякі зради несуться кожен день.

 

тому реально дивуюся, що тебе тільки зараз накрило. мене періодично хіба "відкриває", бо треба лишатися хоч якось ефективною та корисною для суспільства.

 

 

Опубликовано

Нового дружаню знайшов. Не рівня загиблим, але прикольний.

IMG_20220513_192538_1.jpg

Опубликовано

Як назвав? )

Создайте учетную запись или войдите, чтобы комментировать

Вы должны быть пользователем, чтобы оставить комментарий

Создать аккаунт

Зарегистрируйтесь для получения аккаунта. Это просто!

Зарегистрировать аккаунт

Войти

Уже зарегистрированы? Войдите здесь.

Войти
×
×
  • Создать...